О, Кам`янцю древній, всемудрий, могутній, Шануєм твою сивину! Під Товтр старих гомін та Смотрича лютню Ти казку зберіг не одну. Легенди живуть тут на кожному кроці, Їх всі знають Товтрів кряжі, Все но̀ві і но̀ві… У кожному році Їм ліку не буде й межі. Одну з цих легенд […]
. . КВІТНЕ У БУЙНОМУ ЦВІТІННІ ЗАПАШНИЙ БУЗОК… . .У чудову неповторну мить квіткової весняної пори квітне – розпускається у буйному цвітінні запашний БУЗОК з дивовижним ароматом – на всеньке моє подвір’я! Білі, бузкові, лілові, фіолетові гарні суцвіття, як барвисті китиці, ніжно похитувалися […]
А мені Вас не вільно кохати, Та любов – то отрута моя. І від неї мені би вмирати, Але ні! От живу з нею я. А мені Вас не вільно любити, Те кохання- то пекло, чи хрест? Та, скажіть, що мені ще зробити, Щоб із серця Вас вигнати геть? Я […]
Я пропахла до ниточки Вами, Моє серце Ваш любить парфум… Залишилися сни тільки снами, Й силуети нас двох серед дум. Я пропахла до йоти, до грама, Як забути тепер Вас, скажіть? У думках шлю свої телеграми, Тільки й мрію про зустріч, про мить… Тільки час невблаганно тікає, І годинник […]
Допиваєш «Вдову Кліко», Ти сама у просторому залі. Ніч вмикає своє кіно, Мчаться вдаль голубі магістралі. І ховаєш в вині печаль Запиваючи біль ковтками. Ти – ображена на весь світ, Нині ти заночуєш в мами. Все розкажеш (а, може й ні), Тихо плакатимеш в подушку, Тільки зорі в холоднім вікні […]
Вона ішла, немов писала оду, Упевнено ступала по землі. Вона ішла й не бачила народу, Тримала міцно телефон в руці. Чи ще чекала, що таки подзвонить? Чи ще надія не далась взнаки́? Вона ішла – три кроки до свободи, А може, два – до болю й самоти? Так граціозно йшла […]
Зустріч по одязі…Дивно, не правда? Бо одяг прикриє лиш тіло твоє. Та в одязі може, й не тепло завжди, Бо гріє не светр, а щось потайне… Зустріч по одязі…Як все банально, Стараєшся бути «у тренді» завжди. Про вади свої забуваєш моральні, Бо йдеш «від кутюр» до своєї мети. А одяг, […]
Коли усміхається жінка, То сонце виходить з-за хмари І б”є в золотії литаври, Коли усміхається жінка. Як в жінки сльоза на обличчі Й душа її плаче від горя – Навколо все сіре й порожнє, Як в жінки сльоза на обличчі. Як світлої радості хвиля Жіноче єство огортає, То серденько ніжно […]
Любила весною носить она шляпки, Симфонию звонкой капели, По детски играла с лучами вдруг в прятки, И птиц она слушала трели. Сбегала под дождь она летом босая, В цветном сарафане, ликуя, В глазах озорных блики рос отражая, Твист с каплями утром танцуя. Осенним ветрам напевала сонеты О теплых краях в […]
За обрій – сонце, Мов розжарений бурштин. З-під хмари місяць трусить сизий попіл. У плетиві незайманих стежин Не відчуваю навіть власних кроків. Затишно Легко… Одуд в чагарях тепло віщує І бузки налиті. А трави потонули в цвіркунах: “Цить-цить!” – пульсує в сутінках щомиті. ©
Тюльпановий дощ – на волосся сріблясте конвалій. Три качки над шляхом розтяли намоклу блакить. І ми, пригорнувшись, край поля у травах стояли, Дивились, як збіжжя тюльпановий дощ золотить. ©
Буря ламала деревам руки, Квилив під зливою сад. То була ніч для гіркої розлуки: Шал не повернеш назад. Хмара вчепилася в нашу стріху, В ринвах зітхала вода. Нашу колишню солодку втіху Сумнівів з’їла орда. ©
Я на кущ полину наступив… Я відчув його дух і полинув У країну дитинства і див, Де в копицю падав на спину… Ох, як жайвором тьохкає час! Я й забувся, коли він востаннє Зупинявся, дивився на нас Без тривоги і без зітхання… Я ще й досі на сіні лежу, […]
Місяць ніжно цілував Хвилю дотиком грайливим. Світло долі дарував Двом закоханим, щасливим. І розвіявши туман Розпроміненим сіянням, Розбудив цілий вулкан, Переповнений коханням. Ув обіймах почуття Розчинялися тремтливо. Вечір. Берег. І… життя… Грало море пустотливо. Очі в очі… Ніжність губ… Небеса благословляли Безгріховний грішний шлюб. Хвилі вечір забавляли. Зорі високо вгорі […]
Десь у тумані, біля броду, Вмивається зі сну природа. Холодним сріблом край дороги Роса покотиться під ноги. І мов веселку, із грудей, Виймає пісню соловей. Господь відкрив ворота раю, Він людям сонце випускає, І ллється золотий потік Небесних, щедрих, теплих рік. Ласкавий промінь на подушці Зігрів кучерики на вушці… І […]
Крізь рожеві серпанки, крізь скельця роси, Одягнувши святкову обнову, Поєднавши в акорди птахів голоси, Навістивши зелену діброву, Розстеливши між пір’ям хмаринок блакить, А на ній ще й веселку барвисту, Оцінивши потік, що з гори струменить, Та долину рясну трав’янисту, Ти прийшов на весняний квіток фестиваль І розвіяв нудьгу ще недавню. […]