Він стояв і дивився собі під ноги, біля яких лежали кеди, з маленької дитячої ноги. Інстинктивно, по звичці, підняв взуття свого дворічного сина, з них стікало щось червоне, в’язке, краплі стікали з його рук і потрапляли у ціле червоне озеро, котре розкинулось на весь простір – від вхідних дверей і […]
про життя
4694 posts
З дитинства мене цікавила містика. Різні легенди, казки, фантастика та фентезі. Я почав спілкуватися з людьми, що вірили у все це. Зізнаюсь чесно, що того моменту, як я потрапив на так званий «шабаш», я вважав все це лише дитячою забавкою. Отже, я, разом із друзями, запаслися випивкою і осіли біля […]
Вступ Ви знаєте у світі так багато дивного та не зрозумілого,що іноді навіть лячно. Я теж був дивним,ще з дитинства, не настільки дивним, щоб мене запроторили до психлікарні та достатньо,щоб виділитись з-поміж решти. Народився я давно, хоча це відносне твердження. Де я народився, на даний момент не має особливого значення. […]
Уявіть собі звичайний супермаркет… Відділ іграшок для дітей… Любляча матір вибирає своїй донці іграшку… Тепер уявіть іграшку… Незвичайну з пластмаси а зшиту з тканини… Вона м’яка, яскрава та доволі незвична… Дитині напевно сподобається… Любляча матір купує «дивну» іграшку, з надією, що вона сподобається її донці… А тепер уявіть маленьку дівчинку. […]
Уявіть собі ранок, наближено шосту годину… якийсь звичайний тротуар… як скрізь – нічого особливого. Тепер уявіть хлопця років двадцяти чи то трішки більше, котрий посміхається без явної причини… зазвичай це признак біднуватого розуму чи то надмірного споживання чудодійних трав… Але причина дивної посмішки інша… Бунтарська, з викликом… І я з […]
Як іноді хочеться повернутися в дитинство… Забути про всі турботи… та навіть про радості дорослого життя…Щоб дивуватися всьому що бачиш… Викинути весь свій модний одяг… загубити телефон і забути про Інтернет… Взяти до рук улюблену іграшку і спокійно заснути… Як іноді хочеться забути минуле… всі свої помилки…викинути весь свій життєвий […]
Уявіть собі звичайну театральну середньостатистичну, таку собі, провінційну сцену. В залі сидять найрізноманітніші люди, унікальні чи не зовсім, особистості. У кожного в руках по два прапорця, білий та червоний. На сцену виходить молодий чоловік, одягнений у матово-чорний смокінг, до блиску натерті черевики, наче вони щойно з вітрини магазину. Із щирою […]
Як не дивно, чи то навпаки – логічно, що робота мене знайшла сама… Все трапилося як завжди – випадково. Про роботу я подумав в перше, серйозно подумав. Після виключення з університету, хоча ні, підчас процесу виключення. Я пішов садити вазончики та сапати газончики, за сто гривень в день. Гарне заняття […]
. . РІДНЕ ДИТЯТКО . .Яскраві сонячні промені ласкаво зігрівали велике мальовниче сільське подвір’я, даруючи багатій матінці – Природі усю ГОСПОДНЮ благодать. Оте гарне заквітчане подвір’я потопало у бездонній зелені пишних високих яблунь із молодим тендітним листям на міцних розгалужених гілках та густих […]
Спинити мить і в пам’яті сховати, Від плину часу вкрити обережно, Де серця дзвін нестримано калатав, В собі вмістивши почуттів безмежність. Тремтіння вій на півшляху спинити, Щоб рідний погляд не бринів сльозою. Спинити слово, аби ним не вбити, Не зрушити лякливого спокою. Спинити мрію на самій вершині, У […]
Сонце світить, та не гріє, Обертається Земля, Галю тихо, Галю тихо! - Гопа, гопа! Труля-ля! Штукатурка облітає, Пекло з радості стриба, Чуєш Галю? - Гопа, гопа! Галю тихо! - Труля-ля! Польське радіо не чути, Галю чую тільки я, Галю тихо! - Тринди-бринди, Чуєш Галю? - Труля-ля. Сонце вже втекло за […]
Я прижму тебя к себе руками, Горячо и нежно обниму. Ничего на свете нет дороже, Доченька, я так тебя люблю! Укрывает курочка пушистых цыпок Крылышками нежно обхватив, Кошка в безопасном месте прячет деток Всех перенеся. Ей хватит сил. Своего детёныша мартышка Держит крепко, чтобы не упал. Кенгурёнка в сумке охраняет […]
Він був музика. Нотний чарівник. Дієзи щедро сіяв та бемолі. Ходив довкола неспокійний вік, тримаючи небесну парасолю. Хтось десь молився. Правив. Жито жав. За війнами летіла смерть з косою. А він роботи іншої не знав, як дивною ділитися красою. Вже інший час у вікнах розтає. Проблеми скрізь нові і всюдисущі. […]
Так день за днем летять роки, Ховаються вони, стають минулим. І на папері залишаються думки, Які б в майбутньому, можливо б, підштовхнули. У пам’яті лишаються слова, Що сказані розумними вустами. Та тільки день за днем, і тут уже зима Потягне за собою холодними руками. Ще ніч, ще день, […]
Зустрілися два кума на дорозі – І як ся маєте, в цій вірусній облозі? – Та Слава Богу, тягнем помаленьку, Города трохи і хазяйства жменьку. – Як ви, тримаєтеся куме, чи здорові? – Ой снилися вінки вже кольорові! Та стало легше ось, перед обідом, Мабуть переболів, я тим ковідом. – Як […]
Він переконливо і спокійно завершував доповідь по дисертації. Фізичні викладки та математичні обрахунки щільними ланками зміцнювали один одного. Вони послідовно доводили обґрунтованість озвученого, але присутні не наважувались повірити у збудовану містичну конструкцію. Стомлений важкою працею мозок на «автоматі» продовжував з годинниковою точністю розкривати здобуті таємниці. Відчуття внутрішньої пустоти зростало з […]
Цуценя на хлопчика Дивиться смішне В очі заглядає Хвостиком мете: « Приручи, приручи, Приручи мене. Разом будемо радіти, Разом сумувати, Разом будемо сидіти І разом гуляти. Приручи, приручи, Приручи мене.» В очі заглядає Цуценя смішне.
Гриць з Семеном сумували. Хлоп! І рішення прийня́ли, Що полити квіти в змозі Доки мама у дорозі. Діяли вони по плану, Під’єднали шланг до крану. Дуже щедро поливали – З клумби квіти повтікали.