Вечір. Темно. Вітер колише волосся. Переповнена маршрутка везе мене знову в метро. Вже вивітрився запах спирту - а ні - то здалося. Це життя - просто жарт. Причому давно. Подаруй мені, Боже, щастя пронизане вічністю, У вигляді дівчини з довгими чорними кудрями. У вигляді проспаних днів із повною безпечністю. Але […]
з життя
3536 posts
Такий тут час - людей глибоких, Якщо не чарівник - чекай згасання. Тут кожен хвалить лиш свої заскоки, А сенс шукає у татуюваннях. Тут заки́дають промінням світла, І втоплять всіх у хвилях позитиву, Щоб квітка смерті знову не розквітла. Ось, де чорт візьми, ініціатива. Її ти не посвариш, а похвалиш, […]
Моє літо немов посварилось із сонцем, І вранці я бачу перехожих в пальто. Тепер не поспиш із відкритим віконцем І каву тепер п'є зі мною - ніхто. Мені без тебе наввть кава не п'ється, А якщо навіть п'ється - то вона - це не те. Вона крізь серце діряве проллється […]
ожен з нас може бути доброю феєю, Або ж наркоманом з вулиці DE GRASSI. Тобі також може бути до фені Політика, гроші і плани усіх Вищих Сил! Але, якщо коли-небудь, як-небудь і де-небудь, Ти не знайдеш в собі сил дійти один, То я протягну тобі сво́ю руку, Як гордий царевич […]
Господи, ширше відкрий вікно, Світ обеззброєний обіймами ночі. Дощ. І хтось вдома відкрив вино. Стукіт. Двері. Жалю сповнені очі. Дуже хочеться мені, щоби жила Мати, не рахуючи ті копійки убогі. Всюди містом – золоті купола, Люди, а чи там, ви шукаєте Бога? Хочеться побільше сонця над землею, Ходять нею чоботами […]
Ти прочитаєш цього́ вірша обов'язково, а потім трішечки подумаєш про мене. Не викидай дарма душі моєї слово, Воно приховує в собі те почуття шалене. А я про тебе думаю не трішки, Ти у думках моїх ховаєшся весь день. Говориш про свою приховану усмішку, Повір, вона - найкраща із натхнень. Мені […]
Рождайся, рости, развивайся! не ленись все успеть, старайся! Влюбляйся, веселись, учись! Успешным стать в жизни -стремись! Пока молодой – можешь петь, С любимой встретить рассвет. Подарить охапку роз, Что курьер ей однажды принёс. Побывать на Канарах, Мальдивах, В местах красивых и дивных. А утром дождливым однажды, Сказать ей:” Вот оно […]
Найжахли́віше те, що так, як тоді – не виходить Найпечальніше те, що я вірю в щасливі закінчення Що мене з цього русла чіпкого ніяк не виводить Хоч у крайнощі падай, хоч в відчаї Нам залишився попіл – ні пробачень, ні писаних істин Засинаємо в різних пустелях, ніби забуті Я ненавиджу […]
Не умію жити, і, мабуть, не навчусь – Важкі ноші звалились на мої плечі. Не зможу знайти бодай стежку просту – На шляху завжди встануть непосильні речі. Життя так промине , а я й не побачу, Закутавшись з головою в таємничих снах, Де згадую про невмируще, подекуди й вічне. Де […]
І Дитинство тікатиме трасою, здіймаючи пил на узбіччях: зі мною воно уже трапилось — тепер же відбудеться в інших. ІІ Думками, мов під трафарет, кипить знецінена щоденність. Ми із життям на тет-а-тет, на «ти», на «ми», на «нескінченність». ІІІ коли я піду, дозволь мені залишити маленький рядочок в пожовклому зошиті: […]
Яка ж ви, люба пані, незвичайна! І, бачить Бог, скажено б я хотів, зустрівши вас на станції «Почайна», чкурнути з вами до «Осокорків»! Насилу ми запхалися б в вагона, втопилися б у поті часу-пік… А стук коліс не згірш за Мендельсона щасливе майбуття би нам прорік! Вінчав би нас невтомний […]
«Коли я стану дорослий, робитиму все, що захочу!». Всі в дитинстві так говорять, напевно. Я теж колись так говорив. Думав, що коли подорослішаю, лягатиму спати після опівночі… чи навіть далеко після опівночі.., а може, зовсім не лягатиму. Буду їсти все, що забажається і дивитимусь телевізор досхочу. Ну, в дитинстві, ясна […]
Моє місто – то моє життя! Це дитинство та юність На повнії груди! Перші сходи в доросле життя… Перші спроби піднятись на ноги. Моє місто – фортеця моя, Це мій захист! Мій спокій! Надія….. Сподівання на краще життя Моїм дітям та нашій країні. Моє місто – скарб серця мого! Загадкова […]
Покосили покоси, Зорали у полі. Сивий чуб , сиві коси, А ще праці доволі! Не зібрали врожаю. Роботу лишили. Полетіли до раю. У жнива відпочили. Ох татусику, татку, Худенький, змарнілий, У холодній могилі Рученята зложили. .. Зимували ми зиму. Діждалися літа. Пам’ятаємо днину, Коли Вами віджито. .. Так багато змінилось. […]
Дарунок із неба, Малесеньке диво, Чисте зернятко – квітка життя розцвіла. Турбота є в тебе, Важливе є діло , Космос тримать – в любові плекати маля. Гарненьке, беззубе Вдивляється щиро В мамині очі – вітрила свого корабля . Покинути треба, Що є не важливо. Діти хороші – старість спокійна твоя. […]
– Де взялися ті перші зморшки?! Їх старанно ховаю кремом. Молодою побути ще б трішки , Та волосся вкривається димом. Ти коханий… А я старію. .. Не така як була у двадцять. Вже стає не суттєво, що мрію Повернутися знову в юнацтво. – Ти, кохана, дивися в очі! Хай […]
Я біди свої відпущу, Я не буду із ними гратись. Перетну я власну межу І знов вгору буду здійматись. Під горою крячуть круки, Розкривають напищені крила. Не потрібно впускати руки: Надувати власні вітрила! І хоч важко змінити себе, Ще й людей, що ходять по колу: Хтось із себе великий цабе, […]
Білий лебідь кружля над водою Довго, довго … з рання до зорі. В тій воді він печаль свою, Свою тугу…. утопить прагнув раз й назавжди. А цей лебідь є сином той жінки, Котра сидить одна, край вікна, У старенькій, пошарпаній хаті, Що видніє десь там, край села…. В неї серце […]