Нине Мельник Она сидела у окна, С надеждой вглядываясь в лето: Вот так цвела её весна И осень верила в приметы. Она молчала у окна, А рядом – те же ожиданья И будни выпиты до дна Да сжаты гроздьями признанья. Она любила у окна Листочек, сорванный дождливо, И […]
з життя
3536 posts
Моїй родині Співає ліс нам просто за вікном, Перебирає струни, наче долі, А ми зібрались знову за столом – І пригадалось якось мимоволі… Маленька я в колисці у батьків, Щаслива мати з сестрами і братом, Одна бабуся, друга, щирий спів І ще всього згадалося багато. Немов з […]
Він написав їй першого листа. В нім висловив слова і почуття. Він розповів буденність своїх мук. Він так хотів торкнутись її рук. Її відчути ніжний серця стук. Вдихнути запах рідної землі Можливо він загине на війні? Закривши очі злине в небеса. І не напише іншого листа. Вона лиш головою похитала […]
Ти знаєш, я плакав вночі. У темряві очі блищали… Так сумно без тебе в житті. Забув вже слова, що казали. Про те, що не пара удвох. Про те, що не можем буть разом. Слова, наче грім, що замовк, Так й стихли у серці образи. Ти знаєш, згадав я тебе І […]
Глянь в мої очі, що ти там побачеш? Не можеш подивитись, чом ж ти плачеш? В моїх очах туман, холодні зливи, Вогонь, і грім, війна нас всіх скосила! В моїх очах земля , чорніше ночі. Там дим, і постріл, крик простий дівочий! В моїх очах, там кров і гільзи впали! […]
В маленькій іскрі запалилася душа, А потім згасла, мов свіча… В житті я цьому не сама Багато пережити я змогла. В маленькій іскрі запалилася душа, Її вогонь в собі зрощу. Іду, немов по лезу я ножа, Я зможу, я зумію, я пройду… Упала… Піднялася… Уперед… Назад немає сенсу відступать Візьму […]
Щоб перекреслити минуле, Багато мудрості не треба. Зростити те, про що забули, Наразі гостра є потреба. Повагу, щирість, правду, В душі треба плекати. Немов би маєм владу, В один все день це взяти, Так хочемо… І ніби усе вірно, Щоразу у молитві промовляєм, Та щось зосталося незмінне, Чому його ми […]
День неквапливо близився до свого завершення. Новини знову говорили про наболіле. В безкінечному шаленому темпі люди змінювали один одного поспішаючи в свої затишні оселі. За філіжанкою гарячої кави сиділа дівчина. Її думки були десь далеко. – Мені потрібно зупинитись і подумати над власним майбутнім. Мені вже майже 30, а я […]
На мить Христині здавалося, що це відбувалося не з нею. – Тебе звільнено!- пробурмотів шефредактор модного журналу ” Будь на стильній хвилі як я!”- Михайло Петрович. – За що? Навіщо? -Ти не витримала нашого темпу життя. Ти нездара! Твої статті не наш формат! – Дивно- думала дівчина. 5 років був […]
Чарка сливова, серце нервово Б’ється моє. Тихо у тебе, тихо у мене. Сонце встає. Я не для тебе, ти не для мене. Боже, прости! Ми вже спалили, в бруді згноїли Наші листи. Ми не хотіли, та руйнували Мрії свої. Наші нескорені всі ті надії Зараз сумні. Вже не зустрінемо наше […]
Вже догорав наш день, і розгоралась ніч, на стінах грали тіні наших страхів, тримав в руках,неначе оберіг, ножа із золотої сталі. Боліло серце, і душа мовчала, слова усі сховались за вікном, мені здалося, я тоді кричала, здалось кричала я тоді крізь сон…. У сні немов зв’язали мені руки, з очей […]
А я не для неї писав. Писав я для себе. І крапка. І точно для себе кохав, Це серця мого є загадка. А я не для неї простивсь, Свою душу рвавсь рятувати. А я не за неї моливсь, Тоді й не хотів її знати. А я не для неї мовчав. […]
Покарані небом, упали згори. Самотні, побиті, чужі тепер ми. Хотіли любити, та все це дарма. Нічого між нами тепер вже нема Нічого. Лиш спогад і серце німе. Воно ж бо кохало. Кохало, дурне. А зараз ти вправо, я вліво іду, Ти – сина за руку, я доньку веду. Вони і […]
ВІСТЬ Терпи папір, під натиском моїм Їж у мовчанці дум важких полиски Наперекір усім вітрам сумним, Залишу вість небесної колиски. Ми в Прав йдемо, в невинному вбранні, Насправді – в’язні у кайданках тіла, Невситні, спраглі – в голоді жорсткі, Повзем у темряву, мріючи про світло. Гукаєм голосно […]
ІМЕНЕМ ТВОЇМ Ім’ям твоїм я сутність заклинаю, Подбай про якість – «Я» лише ресурс. Тобі себе ввіряю, підчиняю, І на прозріння лиш тримаю курс. У пошуках, у роздумах, молитві, Дай бачити, що справжнє, що пусте, І в різнобарв’ї, в твоїм розмаїтті, Хай словом істина у серці проросте. […]
ВІХОЛА Раптово настав листопад – Це було на грані самозречення… Безапеляційного заперечення. Якось зовсім невпопад. І як би я не тулила все то докупи – Воно не складалося. Окремими частинами, Пручалося – розпадалося. Віхола викрадала Промокле листя щовечора. Я до неї ставилася, як до зрадниці. Чужоземної запроданиці, Що найсвітліше […]
ГРА Сховаю обличчя в долонях – Мені боляче, чи не як вперше, Пульсує лиш голос у скронях: «Нікого немає довершеного! І ти – не винятковість!» Як дивно і влучно, як можуть, Змовитись ці букви з зірками, Тандемом у яблучко влучить, Розтектись враз по венах ріками: «Контрольована глупість!» […]
КРАПЛИНИ НЕБА… Краплини неба в кольорі очей, Вогка земля – притрушена дощем. Потоки стежок, вмить зійшлись в одну – Що це за мова формул? Не збагну. Зворотній відлік: дев’ять, вісім, сім… Хто має вуха – скроні запалив. Хто має серце, справжній чистий зір – Той меч дістав… На […]