Великий всесвіте, згорнися у дитинство, де все так затишно, легко, пахне чебрецем, бо ще не носять діти в серці лицемірства, бо ще ростуть під правильним дощем. А що ж стається, коли ми виростаєм? Метушнею й болем обростаєм, великий всесвіте, згорнися в ту хвилину, коли так солодко смакує зірвана малина…