Вулицею твого життя уже не вперше, Звучать одні й ті ж самі кроки… Скоро стане зовсім легше... Якщо засвоїш ти життєві ці уроки. Зроби яскравим ти своє життя, Не дивлячись на темні кольори... Хай серце твоє лиш радіє - це затям. І переступай через власні контури.. Меланхолію відкинь подалі.. І […]
прозріня
1909 posts
Вечір. Темно. Вітер колише волосся. Переповнена маршрутка везе мене знову в метро. Вже вивітрився запах спирту - а ні - то здалося. Це життя - просто жарт. Причому давно. Подаруй мені, Боже, щастя пронизане вічністю, У вигляді дівчини з довгими чорними кудрями. У вигляді проспаних днів із повною безпечністю. Але […]
Такий тут час - людей глибоких, Якщо не чарівник - чекай згасання. Тут кожен хвалить лиш свої заскоки, А сенс шукає у татуюваннях. Тут заки́дають промінням світла, І втоплять всіх у хвилях позитиву, Щоб квітка смерті знову не розквітла. Ось, де чорт візьми, ініціатива. Її ти не посвариш, а похвалиш, […]
І Дитинство тікатиме трасою, здіймаючи пил на узбіччях: зі мною воно уже трапилось — тепер же відбудеться в інших. ІІ Думками, мов під трафарет, кипить знецінена щоденність. Ми із життям на тет-а-тет, на «ти», на «ми», на «нескінченність». ІІІ коли я піду, дозволь мені залишити маленький рядочок в пожовклому зошиті: […]
Моє життя, Господь, у Твоїх долонях, Моє серце, Боже, в Твоїх руках. Кожен подих Ти даруєш з любов’ю, І я вдячна за це повсякчас. Ти мене підійняв і пробачив, Увійшов в моє серце на вік. І тепер, мої очі не плачуть, І душа нині вже не болить. Тільки зараз, Господь, […]
*** Мій трамвайчик життя вирушає в далеку дорогу. Розпрощався з вокзалом лиш тільки один пасажир. А скільки зупинок? Скільки в житті цім зупинок? І якби не втратить єдиний свій орієнтир. Я минаю степи, минаю засмучені пущі, Зупиняюсь лиш там, де потреба в частинці душі. І рушаємо знов у майбутнє, […]
Я вокзал, я давно в этом городе, Поезда, паровозы, дрезины, В моем железобетонном коробе Вижу искренних чувств картины. Провожают, встречают, бомжуют, Уезжают надолго, порой в никуда, Туристы, и те, кого командируют, Приезжают любимые. Я наблюдал. Мы часто теряем людей навсегда, Из жизни, из вида, из близких, Я вокзал. […]
Глянь в мої очі, що ти там побачеш? Не можеш подивитись, чом ж ти плачеш? В моїх очах туман, холодні зливи, Вогонь, і грім, війна нас всіх скосила! В моїх очах земля , чорніше ночі. Там дим, і постріл, крик простий дівочий! В моїх очах, там кров і гільзи впали! […]
ВІСТЬ Терпи папір, під натиском моїм Їж у мовчанці дум важких полиски Наперекір усім вітрам сумним, Залишу вість небесної колиски. Ми в Прав йдемо, в невинному вбранні, Насправді – в’язні у кайданках тіла, Невситні, спраглі – в голоді жорсткі, Повзем у темряву, мріючи про світло. Гукаєм голосно […]
ІМЕНЕМ ТВОЇМ Ім’ям твоїм я сутність заклинаю, Подбай про якість – «Я» лише ресурс. Тобі себе ввіряю, підчиняю, І на прозріння лиш тримаю курс. У пошуках, у роздумах, молитві, Дай бачити, що справжнє, що пусте, І в різнобарв’ї, в твоїм розмаїтті, Хай словом істина у серці проросте. […]
ВІХОЛА Раптово настав листопад – Це було на грані самозречення… Безапеляційного заперечення. Якось зовсім невпопад. І як би я не тулила все то докупи – Воно не складалося. Окремими частинами, Пручалося – розпадалося. Віхола викрадала Промокле листя щовечора. Я до неї ставилася, як до зрадниці. Чужоземної запроданиці, Що найсвітліше […]
ГРА Сховаю обличчя в долонях – Мені боляче, чи не як вперше, Пульсує лиш голос у скронях: «Нікого немає довершеного! І ти – не винятковість!» Як дивно і влучно, як можуть, Змовитись ці букви з зірками, Тандемом у яблучко влучить, Розтектись враз по венах ріками: «Контрольована глупість!» […]
КРАПЛИНИ НЕБА… Краплини неба в кольорі очей, Вогка земля – притрушена дощем. Потоки стежок, вмить зійшлись в одну – Що це за мова формул? Не збагну. Зворотній відлік: дев’ять, вісім, сім… Хто має вуха – скроні запалив. Хто має серце, справжній чистий зір – Той меч дістав… На […]
ДЕНЬ І ніч поглине сон… Прийдешній день стає, Сіріє за вікном – ось сонечко зійде. Я буду у цім дні, радіти й сумувать, І прояви душі від важких дум ховать. Найвищому з світил – у шані я вклонюсь, Аж сяє небосхил, вітання шле комусь. Несе нам сенс буття, […]
ЗНАК Брахман мовчить… Життя своє кладе На жертвенний вівтар, Що мудрістю цвіте. Буття, мов вищий ДАР. Кшатрій мовчить… В бою, у молитвах, Загарті та в муштрі Долає в серці страх – Об’єднує «низи». Вайша мовчить… Але до співів клич – Дає нагоди час Найрадісне з облич, Найвартісна […]
ГЕРОЙ Хто ти? Герой відверто-сьогоднішній? Зненацька свідомістю роджений… Червоною пастою в порожньому зошиті – Залізними нитками-скобами прошитий. Виміряний… Тендітними тихими кроками. Зовсім раптовий, абсолютно непрошений. Виношений… Зірками далекими, вогкими. Сивиною першою оздоблений – припорошений. Чи самотній ти? Чи сповна насичений? З голосом тріснутим, трішки надщербленим, З чолом високим, ясним, […]
Про що мовчать твої вуста? За ким твоя душа сумує? А по щоці тече сльоза, Скажи, кого тобі бракує? Невже його? Невже і досі ти чекаєш? Надії марні у думках снуєш І без взаємності кохаєш? Чому ніяк не згасне вогник? Жевріє досі, як на зло, Страждаєш ти і […]
Люблю осінь, заціловану дощами, Залюблену й загублену в лісах, Розбещену, розхристану вітрами Знеможену від полюбовних чвар. Запалену хмільними кольорами, Сп’янілу від цілунків між трави, Змальовану майстерними мазками В картинах, віршах й просто на стерні… Розкидана копицями по полю, Розчесана туманами в ярах. Без сорому,без остраху,без болю Краде в природи свій […]