Як довго я тебе чекала! Напевно, все життя своє. Скільки ночей недосипала, Та серце вірило моє… Що ти десь є, Десь поруч, зовсім близько! Й душею відчувала я тебе. А в сновидіннях, вижались твої очі, І саме їх, бачу я тепер. Ти поруч, мій коханий, я щаслива! З тобою так […]
Надвечір’я весни…Ностальгія Погортає сторінки душі… Надвечір’я весни…Це постійно В пору цю стільки є почуттів За забутим, утраченим, давнім, За минулим…Що вже відійшло… За не здійсненим, тим, що не збулось І за тим, що було і пройшло. Надвечір’я весни… У цю пору Кожен рік почуттів цілий спектр. Чомусь завжди завжди у […]
Дивлюсь на себе в дзеркало, ти ба?! Все , наче, й те, та щось таки змінилось. Бо ж ззовні та я, що й колись була, Лише із погляду наївність десь поділась… Вже не сміється ув очах вона, Не скаче «зайчиками» відблиском в люстерку, Нема її. Сховалась, чи втекла, Без «допобачень» […]
Козел-провокатор живе й поміж нас, Це той, що веде стадо в бойню. У нього є безліч безглуздих ідей, Що нам і не снились з тобою. Без правил, моралі, а совість – так геть! Тупий, що тупими керує. Думки особисті розкроює вщерть, А сам після бійні жирує. Закине, як треба, гаряче […]
Ти ? Казанова? Не сміши мене! Ти навіть вслід йому не вартий стати. Та ти і знаєш тільки, що твоє, І як ти можеш з ним себе рівняти? Ти ? Казанова? Щось не вірю я, Тобі про благородство щось відомо? То якість чоловіча, не твоя! Ой, йди, благаю! Ти ж […]
І знову я голос твій чую, Навкруг озирнулась – нема. Мабуть, оце доля жартує? Зневіра якась обійма. Торкнувся ти ніжно рукою Обличчя мого і очей. І я не знаходжу спокою. Чи посміх безсонних ночей? І стало все тихо, ні звуку, Ледь полум”я свічки горить. До тебе протягую руку… Нікого, лиш […]
Де відшукати прихистку? Втеча бо була довгою, Втеча втомила в безгомінь, Темрява стала захистом. Де полювання відблиски? Де завершиться пасткою? Там де вогні непогашені Не провістять загравами День що почнеться наново. Втеча не буде вічною, Вічне лише повернення, Там де залишив втрачене, Страхом навік охоплено.
Роятся рифмы в буйной голове, А мысли вновь и вновь рождают строки. Звучат они наперекор молве И шепчут, в назидание, упреки. Не тот поэт, кто соблюдает ритм, Да и не тот, кто облачился в музу, Кто применяет сложный алгоритм, Рифмуя аркебузу и медузу. Кто проживает жизнь, в себе лелея Идеи […]
Та що мені тобі казати? Ти й так все знаєш наперед. Кохала й буду ще кохати, Бо та любов —солодкий мед. Бо та любов— холодна злива, Коли в Сахарі сонцем день. Бо в тій любові я щаслива, Бо та любов —вино з вишень. Та що мені тобі казати? То й […]
Як падали грози,летіли сніги, Зоря десь за хмари ховалась, І землю до крові збивали громи, А Жінка стояла… Як вітром зносило, як вітром гуло, У блискавки землю збирало, Боліло у серці, неначе жало, А Жінка стояла… І вже тут здавалось,що небо не те, Що сонця доволі мало. Коли залишався до […]
А пам’ятаєш, як мені казав, Що все не може бути як я хочу? Чи ти мене колись таки кохав, Чи просто ранив душу ти дівочу? Я не люблю мовчати як болить, Тому й кажу, про що товче у скронях. Тому тамую в пам’яті ту мить, Коли мої в своїх тримав […]
Я ще Вами не перехворіла, До сьогодні в пам’яті слова, Ті,які в півночі говорила, Від яких крутилась голова. На столі стікали свічі воском, Два фужери,а у них —вино. Ваші очі,що горіли блиском, Пробивали все моє нутро. І мені здавалось,що дурію, Що без Вас ніяк не проживу. Цілували ніжно мої вії, […]
Це ж треба так весну оту чекати! Це ж треба так не спати цілу ніч, Щоб перший ранок сонно зустрічати, Весняний ранок,що спадає з пліч… Це ж треба так тюльпати ці любити: Червоні, жовті, з вкрапленням якимсь. Це ж треба так уміти просто жити Своїм життям — не іншим,не чужим! […]
Не нарікай ніколи на життя, Не зупиняйсь на половині шляху, Коли в минуле вже без вороття, Коли вперед ,немов в бездонну мряку. Не нарікай,не знаючи причин, Бо,може,там за мрякою — все в квітах. Не нарікай, ти в світі не один, Чекаєш серед зим холодних літа. Не все погано на твоїй […]
Твій сміх бринить дзвіночками конвалій, А пісня ллється весняним струмком. Єдиного лише в житті кохаю, Воно квітує, сповнене добром. Мов польові волошки – сині очі, Сонечком сяє усмішка твоя, В міцних обіймах я втонути хочу, Неначе в морі ніжності й тепла. Пестять так лагідно шорсткі твої долоні Кучері, що русявими […]
. . “КОЛИ ЦВІТЕ ЗА ВІКНАМИ ЖАСМИН…” . .Така назва чудової зворушливої поезії, яку написала НАТАЛЯ ДАНИЛЮК. Пропоную і вам прочитати, бо віршовані рядки так припали мені до серденька, що здається, неймовірний аромат цієї біло-золотої квітки заполонив не тільки […]
