Протистояння є усюди, І навіть крихту хліба ділять! Чомусь зазвичай горді люди Гординю в інших ненавидять! І б’ються в шибки, як ті птиці, І завжди винного шукають, Самі себе ті нещасливці Немилосердно обкрадають! Десь перші зорі спалахнули Голівки канни опустили… Якщо б ми гордими не були – За […]
Monthly Archives: Січень 2020
65 posts
Себе щасливим можна уявити, Та за хвилину цю уяву губиш… Любов – частіше здібність полюбити, А не заслуга тих, кого ти любиш!
Розтрачуєш губи свої на чужі. Для чого і як? І чи правда? Межа без кохання, кохання в межі. Себе роздавати чи варто? А потім платити за що? І кому? І вистачить долі в кишенях? Насправді все було йому одному, Зробив тебе нишком блаженну. Слова всі віддати іншим і все. І […]
Коли вас непокоїть відчуття, Що ви достойні кращого життя, Погляньте на свого взуття сліди – Скільки споганено й нароблено біди! Згадайте, із яких брудних канав Господь вас за волосся витягав, Яку ціну криваву заплатив, До смерті хресної пропащих возлюбив! Та вже не надимайтесь ні над ким – Усе розсіється, немов […]
Літа прошелестіли, промайнули, Та серце приховало незабутнє… У кожного Святого є минуле, А в нерозкаянного грішника -майбутнє! Кого ми нині судимо – не знаєм! Любий лицем в багнище може впасть! Можливо, той від кого не чекаєм, Життя своє за Господа віддасть! Можливо, що ця модниця спесива, Яка сьогодні […]
В кадилі ніжно куриться живиця, Заклякла десь за брамою біда… І сяє всім ікона Всецариця, Із неї Божа Матір вигляда! Іде молебень, всі стоять юрбою, Акафіст возвеличують співці, Невидимо рукою золотою Пречиста тебе гладить по щоці!
Зло в світі не ховає вже личину, Дарує посмішки, мов квіти, бездиханні… По друзям не судіть саму людину – В Іуди були друзі бездоганні!
Прокинулась якось троянда під ранок, Сонні прикрила свої пелюстки, А їй посміхнувся привітно світанок Подихом першим красуні — зими. Вітром легеньким колише листочки, Білі сніжинки цілунком лягли, Срібним мереживом вкрились садочки — Незвідане нове усе навкруги. Злякалась троянда, присипана снігом, Таємна мелодія линула скрізь. Стривожена дивним таким перебігом, Промерзла зимова […]
Вони, всміхаючись, вітали на борту І вже за мить якусь піднялися у небо, А їхні ангели… роняючи сльозу, Їм шепотіли: “Тихо молюся за тебе…” Вони ж всміхалися, бо дома їх всіх ждуть Маленькі діточки, кохані, мама й тато… Злетіли в небо… в свій останній путь… У день святий… Різдвяні в […]
Я не хочу чужих почуттів. Я не хочу чужих віршів. Хочу крила собі із злив, Там, де пір’ячко із дощів. Я не хочу чужих очей. Я не хочу чужих долонь. Хочу крила там, де полон. Там, де пір’ячко із ночей. Я не хочу чужих пробач. Я не хочу чужих прости. […]
Тримаю в руках свої крила. І фарби… Як їх фарбувати? І звідки себе забрати, Щоб знову в небо… Де сила? Мазками як-небудь. Байдуже, Чи сонце, чи впаду дощами. Крила пройшли крізь плам’я. Тепер вже вони не дуже Гарні, барвисті і сильні. Я їх просто в шафу сховаю. Вдягаю, коли кохаю. […]
Бракує часу, знову ось фортеці. Будую їх і знову порожнеча. Пісок крізь пальці, і порожня мрія. Така повітряна, а мріяла постійна. Будую їх із шкла сніжинок тих, Що вже по жменьках дотик пальців звик. Із сліз зими, мороза, хуртовини. Ось обернусь, вони сміються в спину. І кожний раз з льодинок […]
Бракує часу, знову ось фортеці. Будую їх і знову порожнеча. Пісок крізь пальці, і порожня мрія. Така повітряна, а мріяла постійна. Будую їх із шкла сніжинок тих, Що вже по жменьках дотик пальців звик. Із сліз зими, мороза, хуртовини. Ось обернусь, вони сміються в спину. І кожний раз з льодинок […]
Яка чарівна казка за вікном! Зима довкола все запорошила, І загадково стало так кругом, Все окунулось в сніжне біле диво. Летять сніжинки, наче заграва, Лягають цвітом срібним на дерева. Старенький дуб у шапці спогляда, А поруч річка, мов би кришталева. Десь в далині клубиться сивий дим, Легенький вітер з ним […]
«Пересічні» Я не писати буду цілий січень Й не відправлятиму тобі листи Бо ми з тобою стали, просто пересічні Й до серця не дійдуть вже поїзди А може просто їх загублять листоноші? Усі слова, які я так і не сказав.. Вони ішли по снігу цьому босі Туди, де їх […]
..а небо плаче.. ..небо України плаче.. ..дрібненьким дощиком.. ..ще зранку дріботить.. ..і сльози безупину собі котяться.. ..душа теж плаче.. ..бо в душі болить.. ..і небо сірою скорботою затягнуте.. ..пташки замовкли.. ..сум і вічний біль.. ..і не вгамує її вже ніяка відповідь.. ..ні співчуття.. ..що линуть звідусіль.. ..здається лихо в нашім […]
Змій плаче на горі високій не помістити сліз в долонях, – жертовно гинуть українці, полум”яніє мак червоний на крилах горе-колісниці, на фоні неба голубого, а світ, як завжди, стоїть збоку, бо ні при чім… що їм… до цього.
Ну як живеться вам каліки? Отой! … Гібридної Війни … Де плачуть гірко, ваші діти! Та… посивілі матері… В вас ніг нема? А болю доста! Та ви ще стрибая, живі… Як ті? Що погнили в болотах! Кістьми лягли на чужені… Та ще дадуть якісь копійки Щоб рота затулить рідні… Вони […]