Завітай у мій сад. Вирушай після сходу сонця, Щоб не натрапити На степову русалку. Кровожерливі створіння Чатують уздовж шляхів. Вони навіюють брехню І радіоактивні промені, Крадуть серця тих, Хто не встиг сховатись. Я чекатиму на тебе Поміж кущів троянди, Серед ароматів гортензії І дзвону розбитого кришталю. Я - свіжість, що […]
про життя
4694 posts
Я життя не готова за тебе віддати, пробач, Зате душу віддам задарма – забирай, не боюся! Бо я й досі не вірю у те потойбічне життя, І лиш ти є мій Бог, і я тільки до тебе молюся. Не скажу, що ти є найдорожче в моєму житті, Бо життя […]
По дзвінких піду я шпалах Думати й зорить В небі жовтім жару спалах Рейок стрілка мчить В залах станцій хмурих буду Спати, тремтячи, Як не витурять приблуду Вартові вночі А тоді мрійливий спогад Прийде в сотий раз Пані, що пустивши погляд, Сіла в перший клас Що красуні благородній Вся моя […]
І. Коли вночі розтулиш очі І заговориш, як китайський тамагочі, То буде знак, що годі пити так, Щоб залишалась Аква Віта Наполовину у реторті недопита Алхімік справжній лише той, хто вся І все завжди доводить до кінця Приспів: І буде свято Життя прекрасне, не сумуй Безсмертя й злато То таке, […]
При написанні звуків мови Потрібні розділові знаки. Він любив ставити скрізь коми, Вона ж любила ставить крапки. Вони були ледь-ледь знайомі, Хоч й ставились в однім рядку. Він і вона – в одному домі – Теж проживали на віку. З якого дива – невідомо – Переплелися їх шляхи І об’єднали […]
Хотите булочку с корицей? Чаю? Вот,садитесь,стул. Кофе аромат дымится. Ресница падает. Глотнул. Кровать одна и только стены. Напротив две двери миров. Почему мы здесь? Иль гены? Остановился ход часов. Межмирье. Остановка жизни. Новый смысл. Переход. Белый свет. И кофе брызни. Куда вторая дверь ведёт? С корицей булочка и кофе – […]
Ні звуку, ні жесту, ні кроку… В звичайній процесії днів Мовчання оманливий спокій Не зрушить вібрація слів… Приречено бродить думками Відлуння замріяних фраз… І тиша така поміж нами, Що чути, як дихає час… Таня Пелихівська
А кава зовсім не гірка. Гірчать слова. Гірчить мовчання. Неврівноваженість рядка. Судьби небажане втручання. Гірчить небес глуха блакить. Гірчать людей абсурдні вчинки. А кава… Кава не гірчить, лише підкреслює відтінки.
. . . ТУТ І МОЯ ДОЛЯ Є, – . .- Говорила моя бабка НАТАЛІЯ, і міцно обіймаючи, пригортала мене до […]
Ізнову рік в порожнє збіг. Гіркий. Гучний та непочутий. Над витинанками доріг Кружляє дух нової смути. Упились дурістю міста, Та й села ті іще вар’яти. І чути: тешуть десь хреста Мою країну розпинати.
Тут все, як колись… Мій маленький портал у минуле… Усміхнені вікна і запах пухких пиріжків… Здається, що час оминув цей тихенький провулок, Де істини вічні : любов і турбота батьків… Тут все, як колись… Кіт у затінку сонно муркоче… Курчатка рядком пробираються крізь спориші… І наче на біс проводить […]
Матір старенька, до ліжка прикута, Серце невтішно сльозою бринить. Жало образи, немов та отрута, В душу змією вповзає що мить. Квилить нещасна, згорьовані очі, Просить хоч трішки любові в дітей! Дні безпросвітні, тяжкі, довгі ночі, Туга, що рветься з стареньких грудей. Змучене тіло, розтерзані мрії. І лиш питання на впалих […]
Чужина Емігрантам присвячується Краю мій рідний, мій краю лелечий! Світлого спомину лиш відгомі́н. Де ж ти сховав мої мрії дівочі? Чом ти стежки́ мої вітром замів? Геть відпустив мене світом блукати! Я ж намагалась там долю знайти! В снах тебе прагнула знов розшукати, Та не судилось до тебе дійти. Матінко […]
Нічому не вчать незагоєні рани, І сила не тане моральних повій. Чому, мій народе, ти любиш оману? Чом досі брехня у правиці твоїй? Навіщо ти молишся тіням облуди, Які у свавіллі не знають кінця? Народе! Це ідоли з дубу, не люди! І з дубу змайстровано їхні серця! Чи ти не […]
У чому суть життя земного? – Банально Вас спитаю. Нема ні каплі в тім складного, Щоб хтось сказав: “Не знаю”. . Та все ж знайдуться унікали Із хибними знаннями, Котрі у статках суть вбачали І жили геть без тями. . Для когось суттю є розваги, Комусь – на все начхати, […]
Коли ще не придумали законів І полум’ям ганяли хижаків, Не малювали жодної ікони І в жодного не вірили з богів, Всесильній підкорялися стихії, І панувала в поглядах імла, Уже тоді малесенька надія За вчинками тихесенько ішла.
Маленький рай. Солодкий дотик свята. Там ще дитинства бігає луна. Там ясним сонцем вибілена хата І мальви похилились до вікна. Там небо розстелилось над полями, У річці причаїлася блакить, Печалиться розлука журавлями, І вічною надією мовчить. мал. Олега Шупляка
Летять роки…Кипить робота, Всі будні дні переплелись… Спинила погляд свій на фото, Де ми із сином обнялись… Немов спинився відлік часу, Не стало сивих волосин Нам би іще набутись разом, А ти дорослішаєш, син… Так мало в піджмурки пограли, Не нафутболились м»яча … Я й ніби все така ж зосталась, […]